Додому Проекти Постаті землі Бердичівської Бей Микола Митрофанович

Бей Микола Митрофанович

40
0
ПОДІЛИТИСЬ

Бей Микола Митрофанович (нар. 5 лютого 1924, х. Білоцерківка, Бистрицька вол., Бердичівський повіт, Київська губ., УРСР – пом. 5 серпня 2012, смт. Гришківці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., Україна) – учасник німецько-радянської війни, хірург, “Праведник світу”, Почесний громадянин Бердичівського району.


Бей Микола Митрофанович.

Бей Микола Митрофанович народився 5 лютого 1924 року на хуторі Білоцерківка (нині село Хмельове Бердичівського району) Бистрицької волості в багатодітній родині, де виховувалось восьмеро дітей. Родина пережила важкі часи голоду 1932-1933 рр. лише завдяки працьовитості її членів: у 1933 році, щоб вижити, батьки розпродали майже все майно та придбали половину будинку в селищі Гришківці, неподалік від школи №11 (нині це міська загальноосвітня школа №6 ім. І.В. Житниченка).

Микола Бей навчався у міській школі №6, тут у 1941 році закінчив 9 класів та влаштувався їздовим до місцевого колгоспу. Але подальші наміри про продовження навчання перервала війна.

З початком німецько-радянської війни разом із друзями-однокласниками Микола Бей організував підпільну групу. Підпільники виготовляли листівки, зробили радіоприймач, за допомогою якого слухали передачі з Москви та зведення Інформбюро про становище на фронтах. Цю інформацію розповсюджували серед жителів селища. Коли у селі Пилипи на Чуднівщині організувався партизанський загін, підпільники збирали у лісах зброю та боєприпаси і переправляли все до партизан. Микола Бей не раз сам просився до партизанського загону, але йому відмовляли. Також родина Миколи Бея впродовж німецької окупації переховувала у себе єврейську дитину, якій вдалося врятуватись від неминучої смерті.

5 січня 1944 року радянські війська звільнили Бердичів від німецьких загарбників. Уже 10 січня Миколу Бея військовим комісаріатом призвали до лав Червоної Армії. Він став розвідником 74-ї окремої розвідувальної роти 71-ї стрілецької дивізії. За час бойових дій зарекомендував себе як відповідальний боєць. Лише за лютий 1944 року мав 6 виходів на бойові завдання, під час яких особисто взяв у полон одного німецького солдата та двох ворогів знищив. У березні під час виконання бойового завдання, не дивлячись на сильний мінометно-кулеметний обстріл, виніс пораненого товариша з поля бою та гранатою знищив станковий кулемет ворога. 26 квітня 1944 року Микола Бей отримав свою першу бойову нагороду – орден Червоної Зірки.

Всього протягом війни Микола Митрофанович отримав декілька легких поранень, після лікування щоразу повертався до своєї військової частини. З бойовими товаришами дійшов до Німеччини, де поблизу ріки Вісла (Польща) отримав важке поранення. Довелось із розвідки перейти на технічну службу в авіацію. За роки війни окрім ордену Червоної Зірки нагороджений також орденом Слави III ст. та медаллю “За відвагу”.

По закінченні німецько-радянської війни Микола Бей продовжив службу в авіації на технічних посадах. У 1950 році демобілізувався з лав Збройних Сил, повернувся на Бердичівщину та влаштувався викладачем фізкультури у школі села Бистрик. Одночасно з роботою продовжив навчання – за рік закінчив 10-й клас вечірньої школи.

Микола Бей під час урочистого мітингу з нагоди Дня партизанської слави, 22 вересня 2011 року.

У 1951 році Микола Бей вступив до Вінницького медичного інституту, який закінчив у 1957 році. Його направили на роботу до села Райгородок Бердичівського району головним лікарем дільничної лікарні. Вже через рік він перекваліфікувався на хірурга та влаштувався до Бердичівської районної лікарні. За час роботи хірургом, а це більш як тридцять років, Микола Бей провів понад 15 000 операцій, врятувавши тисячі людських життів. Окрім своїх прямих справ Микола Бей також виконує обов’язки пропагандиста районної лікарні. 24 вересня 1983 року за багаторічну, активну роботу його ім’я було занесене до Книги Пошани Бердичівського району.

4 січня 2001 року в Єрусалимі (Ізраїль) на засіданні комісії, створеної при національному інституті пам’яті катастрофи та героїзму Яд Вашем, прийнято рішення удостоїти Миколу Бея та його батьків почесних звань “Праведник світу” і нагородити медаллю “Праведник народів світу”, адже під час війни він із батьками переховував та рятував від нацистського геноциду єврейське населення. На знак глибокого визнання їх імена викарбували в стіні слави на Алеї праведників в Яд Вашем.

Указом Президента України від 27.01.2010 р. №64/2010 Микола Митрофанович Бей нагороджений орденом “За мужність” 3-го ст.

Микола Бей (перший справа) під час урочистого мітингу з нагоди Дня партизанської слави, 22 вересня 2011 року.

У 2010 році під час 27-ї сесії Бердичівської районної ради депутати одностайно прийняли рішення про присвоєння партизану, фронтовику, “Праведнику світу”, колишньому хірургу районної лікарні Миколі Митрофановичу Бею звання “Почесний громадянин Бердичівського району”.

Помер Микола Митрофанович Бей 5 серпня 2012 року. Похований на кладовищі у селищі Гришківці Бердичівського району.

Джерела і література:

Кравченко В. В районі – ще один “Почесний громадянин” // “Земля Бердичівська”, №20 (15764) від 14.05.2010 р.

Побережець А. Спогади про ветерана. // “Земля Бердичівська”, №17 (15761) від 23.04.2010 р.

Книга Пам’яті України. Переможці. Житомирська область. – 1 том. Житомир. Комунальне книжково-газетне видавництво “Полісся”, 2010. – с. 258-259.

Кравченко В. Не стало на землі ще одного лікаря від Бога… // “Земля Бердичівська”, №32 (15882) від 10.08.2012 р.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here