Home Проекти Постаті землі Бердичівської Алін Василь Іванович

Алін Василь Іванович

36
0
SHARE

Алін Василь Іванович (нар. 21 грудня 1914, с. Серьогово, Чердинський повіт, Пермська губернія, Російська імперія – пом. 9 лютого 1998, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник німецько-радянської війни 1941-1945 рр., Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин міста Бердичева.


Алін Василь Іванович
(1914-1998)

Василь Іванович Алін народився 21 грудня 1914 року в селі Серьогово Чердинського повіту Пермської губернії (нині село Чердинського району Пермського краю, РФ) у селянській сім’ї. Росіянин. Батько рано покинув родину і господарство вів старший брат Василя – Павло Алін.

У 1927 році Василь Алін закінчив чотири класи Серьоговської початкової школи, але продовжити навчання в місті Чердині не довелось. Лише у 1930 році Василь Алін вступив до школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) Березниківського хімічного (содового) комбінату. Після закінчення у 1932 році школи ФЗУ працював на хімкомбінаті слюсарем-інструментальником, одночасно з 1934 року без відриву від виробництва навчався у вечірньому хіміко-технологічному технікумі. Наприкінці 1934 року вечірній технікум ліквідували і студентів зарахували на денне відділення з відривом від виробництва. Василь Алін закінчив два курси технікуму.

У 1936 році Василь Алін за направленням міськкому комсомолу вступив до Чкаловського військового авіаційного училища пілотів (Оренбург), яке закінчив у 1940 році. Під час навчання в училищі був обраний комсоргом групи, у 1939 році прийнятий кандидатом у члени ВКП(б) і 25 травня 1940 року став членом ВКП(б)/КПРС.

Після закінчення училища в серпні 1940 року лейтенант Василь Іванович направлений до запасного полку, в якому пройшов перенавчання на керування двомоторним бомбардувальним літаком ІЛ-4, після чого направлений у бомбардувальний полк до міста Орел на посаду молодшого пілота.

Німецько-радянська війна застала Василя Аліна у Москві в управлінні Цивільного повітряного флоту, де він проходив стажування. Перше бойове хрещення отримав 9 липня 1941 року в складі вісімки бомбардувальників, яка мала завдання бомбити ворожу танкову колону в містечку Ула в районі Вітебська (Білорусія). На початку 1942 року Василь Алін пройшов курси нічних екіпажів, закінчив Вищу офіцерську школу.

Командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ої гвардійської авіаційної дивізії авіації далекої дії гвардії капітан Василь Алін до квітня 1944 року здійснив 269 бойових вильотів на знищення військово-промислових об’єктів у глибокому тилу противника, скупчення його живої сили й техніки. Пілот брав участь у бомбардуванні військових об’єктів Кенігсбергу, Тільзіту, Данцига, Інстербурга, Гельсінкі, Варшави, Констанци. За успішне виконання бойових завдань нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, численними медалями.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими завойовниками і проявлену при цьому мужність та героїзм, гвардії капітану Василю Івановичу Аліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі “Золота Зірка” (№4356).

Всього на протязі Другої світової війни Василь Алін здійснив 304 успішних бойових вильоти, при цьому на голову ворога було скинуто біля 450 тон бомб.

Після війни Василь Алін продовжив службу у ВПС. Із травня 1946 року проходив службу на Сахаліні, у 1948 році навчався на курсах з удосконалення в Іваново. З 1949 року Василя Аліна з-за хвороби відсторонили від польотів, він закінчив річні курси штабного відділення. З грудня 1954 року проходив військову службу відповідальним черговим по КП винищувального з’єднання (в/ч 36751), що дислокувалось у селі Радянське (нині Романівка) Бердичівського району. З 1958 року – гвардії підполковник у відставці, проживав у Бердичеві.

Двадцять років свого життя Василь Алін віддав верстатобудівному заводу «Комсомолець». Працював слюсарем центральної вимірювальної лабораторії, брав активну участь у громадському житті підприємства, міста, області. Його обирали членом партбюро ВТК, начальником навчального пункту допризовної підготовки молоді заводу, членом міського комітету ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії авіації і флоту, рос. ДОСААФ, Всесоюзное Ордена Красного Знамени Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту).

Рішенням виконкому міської Ради та бюро міськкому Компартії України від 13 грудня 1984 р. №33 на ознаменування 40-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні, за активну участь в громадській роботі, військово-патріотичному вихованні підростаючого покоління Герою Радянського Союзу Аліну Василю Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».

Василь Алін разом із дружиною Зоєю Олексіївною виховали двоє дочок – Олену (1941) та Світлану (1946). Родина прожила у Бердичеві 44 роки, у будинку по вулиці Свердлова, 45 (нині Вінницька) – з 1973 року.

Помер Василь Іванович Алін 9 лютого 1998 року. Похований 10 лютого на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій. У 1999 році на могилі встановлено прямокутну стелу з полірованого чорного граніту (вис. 2,2 м, ширина – 70 см) з портретом і меморіальним написом.

На честь Героя на його Батьківщині, у селі Серьогово, встановлені меморіальні дошки на будинку, де він народився, та на будинку школи, в якій він навчався. 9 травня 2010 року в Бердичеві на ознаменування 65-ї річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні на будинку №45, в якому проживав В.І. Алін, встановлено меморіальну дошку з портретом Героя та присвятним написом. Напис: “У цьому будинку жив Герой Радянського Союзу Алін Василь Іванович 25.12.1914 – 9.02.1998”. У написі допущена помилка – Василь Алін народився не 25, а 21 грудня.

Джерела та література:

Кот А.Н. На дальних маршрутах. – К.: Политиздат Украины, 1983. 174 с., 4 л. ил.

Воєвуцька Р. Жива історія – поруч. // «Радянський шлях», №3 (12664) від 05.01.1985 р.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М., 1987. Т. 1. – С. 47.

Кот А. Отечества крылатые сыны: Записки штурмана. – Днепропетровск: Проминь, 1989. – 295 с.; ил.

Алин В.И. На защите Ленинграда. // Житомиряни на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945. Спогади ветеранів. – Житомир, 1995. – С. 148-151.

Достойные величия и славы // Житомиряни на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945. – Житомир, 1995. – С. 284-285.

Пасічник Михайло. Вилиті в металі сімдесят. – Бердичів, Видавництво «Бердичіврегіонвидав», 2002. – с. 19-20.

Борко Г. Наш славетний герой. // «Земля Бердичівська», №37 (15260) від 08.05.2003 р.

Автобіографія Василя Івановича Аліна.

Сімейний архів родини Аліних.


Василь Алін, курсант військового училища.
Курсант Василь Алін за штурвалом учбового літака.
Курсанти Чкаловського військового авіаційного училища пілотів (Оренбург). Другий зліва Василь Алін.
Командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ої гвардійської авіаційної дивізії авіації далекої дії гвардії капітан Василь Алін.
Василь Алін з бойовим побратимом.
Під час нагородження у Кремлі групи військовослужбовців званням Герой Радянського Союзу. Василь Алін четвертий справа у верхньому ряду, 1944 р.
Василь Алін з дружиною Зінаїдою, дочками Оленою, Світланою та племінником, м. Іваново, 25 жовтня 1949 р.
Василь Алін з дочкою Оленою. Південний Сахалін, п. Кетон (нині селище Смірних), серпень 1946 р.
Під час проходження військової служби у Польщі.
Під час проходження служби у Польщі, кінець 1940-х років.
Під час гри у волейбол. м. Прилуки Чернігівської області, 1952 р.
В штабі військової частини (винищувальне з’єднання, в/ч 36751), с. Радянське, кінець 1950-х років.
На рибалці в рівчаку по вулиці Володарського, 58. м. Бердичів, літо 1959 р.
Піонерський табір “Сокіл” (с. Скраглівка Бердичівського району), 1960-і роки.
Піонерський табір “Сокіл” (с. Скраглівка Бердичівського району), літо 1971 р.
Зустріч з піонерами дружини школи-інтернату міста Чердинь (Росія), яка веде змагання за право носити ім’я Василя Аліна, 1975 р.
Урочистий марш з нагоди Дня Перемоги. Попереду (зліва на право) кавалер ордену Слави 3-х ст. Анатолій Кирилов та Герої Радянського Союзу Валентин Шевирін і Василь Алін. Фото середини 1970-х років.
Василь Алін (перший зліва) у верхньому ряду) серед Героїв Радянського Союзу – жителів міста Бердичева.
Герої Радянського Союзу, що проживали у місті Бердичеві, серед ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Зустріч з керівниками міста Чердинь (Росія), 1975 р.

Василь Алін з дружиною, дочкою та онуком біля під’їзду будинку по вулиці Свердлова, в якому проживала родина, липень 1977 р.
У піонерському таборі “Сокіл”, липень 1977 р.
Поздоровлення родини Аліних від Діда Мороза та Снігурки, Новий 1978 рік.
Зустріч у школі з учнями 7-б класу, присвячена 60-й річниці Радянської Армії, 22 лютого 1978 р.
Зустріч з польськими харцерами в піонерському таборі “Сокіл”, 1979 р.
Зустріч з польськими харцерами в піонерському таборі “Сокіл”, 1979 р.
Зустріч з польськими харцерами в піонерському таборі “Сокіл”, 1979 р.
Зустріч ветеранів гвардійського червонопрапорного Сталінградсько-Катовіцького авіаполку з нагоди 40-річчя утворення військової частини, травень 1980 р.
Під час XXXV міської партійної конференції, Бердичів, 15 листопада 1980 р.
Урочистий вечір “Земний уклін Вам, ветерани”, 8 травня 1987 р.

На Станції юних техніків (вул. Урицького), 4 січня 1981 р.
Василь Алін (в центрі) серед ветеранів Другої світової війни Бердичева.
Скульптор Петро Криворуцький створює бюст Василя Аліна, м. Бердичів, осінь 1984 року.
Бюст Василя Аліна в експозиції Музею міста Бердичева, 2011 р.
Дочка Василя Аліна поряд з бюстом в Музеї історії міста Бердичева, серпень 2003 р.
Могила В.І. Аліна, 2006 р.


Меморіальна дошка на будинку, в якому проживав Герой Радянського Союзу В.І. Алін, травень 2010 р.
Під час урочистого відкриття меморіальної дошки, 9 травня 2010 р.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here