Алін Василь Іванович

Алін Василь Іванович (нар. 21 грудня 1914, с. Серьогово, Чердинський повіт, Пермська губернія, Російська імперія – пом. 9 лютого 1998, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник німецько-радянської війни 1941-1945 рр., Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин міста Бердичева.

Василь Іванович Алін народився 21 грудня 1914 року в селі Серьогово Чердинського повіту Пермської губернії (нині село Чердинського району Пермського краю, РФ) у селянській сім’ї. Росіянин. Батько рано покинув родину і господарство вів старший брат Василя – Павло Алін.

У 1927 році Василь Алін закінчив чотири класи Серьоговської початкової школи, але продовжити навчання в місті Чердині не довелось. Лише у 1930 році Василь Алін вступив до школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) Березниківського хімічного (содового) комбінату. Після закінчення у 1932 році школи ФЗУ працював на хімкомбінаті слюсарем-інструментальником, одночасно з 1934 року без відриву від виробництва навчався у вечірньому хіміко-технологічному технікумі. Наприкінці 1934 року вечірній технікум ліквідували і студентів зарахували на денне відділення з відривом від виробництва. Василь Алін закінчив два курси технікуму.

У 1936 році Василь Алін за направленням міськкому комсомолу вступив до Чкаловського військового авіаційного училища пілотів (Оренбург), яке закінчив у 1940 році. Під час навчання в училищі був обраний комсоргом групи, у 1939 році прийнятий кандидатом у члени ВКП(б) і 25 травня 1940 року став членом ВКП(б)/КПРС.

Після закінчення училища в серпні 1940 року лейтенант Василь Іванович направлений до запасного полку, в якому пройшов перенавчання на керування двомоторним бомбардувальним літаком ІЛ-4, після чого направлений у бомбардувальний полк до міста Орел на посаду молодшого пілота.

Німецько-радянська війна застала Василя Аліна у Москві в управлінні Цивільного повітряного флоту, де він проходив стажування. Перше бойове хрещення отримав 9 липня 1941 року в складі вісімки бомбардувальників, яка мала завдання бомбити ворожу танкову колону в містечку Ула в районі Вітебська (Білорусія). На початку 1942 року Василь Алін пройшов курси нічних екіпажів, закінчив Вищу офіцерську школу.

Командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ої гвардійської авіаційної дивізії авіації далекої дії гвардії капітан Василь Алін до квітня 1944 року здійснив 269 бойових вильотів на знищення військово-промислових об’єктів у глибокому тилу противника, скупчення його живої сили й техніки. Пілот брав участь у бомбардуванні військових об’єктів Кенігсбергу, Тільзіту, Данцига, Інстербурга, Гельсінкі, Варшави, Констанци. За успішне виконання бойових завдань нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, численними медалями.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими завойовниками і проявлену при цьому мужність та героїзм, гвардії капітану Василю Івановичу Аліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі “Золота Зірка” (№4356).

Всього на протязі Другої світової війни Василь Алін здійснив 304 успішних бойових вильоти, при цьому на голову ворога було скинуто біля 450 тон бомб.

Після війни Василь Алін продовжив службу у ВПС. Із травня 1946 року проходив службу на Сахаліні, у 1948 році навчався на курсах з удосконалення в Іваново. З 1949 року Василя Аліна з-за хвороби відсторонили від польотів, він закінчив річні курси штабного відділення. З грудня 1954 року проходив військову службу відповідальним черговим по КП винищувального з’єднання (в/ч 36751), що дислокувалось у селі Радянське (нині Романівка) Бердичівського району. З 1958 року – гвардії підполковник у відставці, проживав у Бердичеві.

Двадцять років свого життя Василь Алін віддав верстатобудівному заводу «Комсомолець». Працював слюсарем центральної вимірювальної лабораторії, брав активну участь у громадському житті підприємства, міста, області. Його обирали членом партбюро ВТК, начальником навчального пункту допризовної підготовки молоді заводу, членом міського комітету ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії авіації і флоту, рос. ДОСААФ, Всесоюзное Ордена Красного Знамени Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту).

Рішенням виконкому міської Ради та бюро міськкому Компартії України від 13 грудня 1984 р. №33 на ознаменування 40-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні, за активну участь в громадській роботі, військово-патріотичному вихованні підростаючого покоління Герою Радянського Союзу Аліну Василю Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».

Василь Алін разом із дружиною Зоєю Олексіївною виховали двоє дочок – Олену (1941) та Світлану (1946). Родина прожила у Бердичеві 44 роки, у будинку по вулиці Свердлова, 45 (нині Вінницька) – з 1973 року.

Помер Василь Іванович Алін 9 лютого 1998 року. Похований 10 лютого на військовій ділянці загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій. У 1999 році на могилі встановлено прямокутну стелу з полірованого чорного граніту (вис. 2,2 м, ширина – 70 см) з портретом і меморіальним написом.

На честь Героя на його Батьківщині, у селі Серьогово, встановлені меморіальні дошки на будинку, де він народився, та на будинку школи, в якій він навчався. 9 травня 2010 року в Бердичеві на ознаменування 65-ї річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні на будинку №45, в якому проживав В.І. Алін, встановлено меморіальну дошку з портретом Героя та присвятним написом. Напис: “У цьому будинку жив Герой Радянського Союзу Алін Василь Іванович 25.12.1914 – 9.02.1998”. У написі допущена помилка – Василь Алін народився не 25, а 21 грудня.

Джерела та література:

Кот А.Н. На дальних маршрутах. – К.: Политиздат Украины, 1983. 174 с., 4 л. ил.

Воєвуцька Р. Жива історія – поруч. // «Радянський шлях», №3 (12664) від 05.01.1985 р.

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. В 2-х т. – М., 1987. Т. 1. – С. 47.

Кот А. Отечества крылатые сыны: Записки штурмана. – Днепропетровск: Проминь, 1989. – 295 с.; ил.

Алин В.И. На защите Ленинграда. // Житомиряни на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945. Спогади ветеранів. – Житомир, 1995. – С. 148-151.

Достойные величия и славы // Житомиряни на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945. – Житомир, 1995. – С. 284-285.

Пасічник Михайло. Вилиті в металі сімдесят. – Бердичів, Видавництво «Бердичіврегіонвидав», 2002. – с. 19-20.

Борко Г. Наш славетний герой. // «Земля Бердичівська», №37 (15260) від 08.05.2003 р.

Автобіографія Василя Івановича Аліна.

Сімейний архів родини Аліних.