“Альбом спогадів”

В останні десятиліття свого поширення набуло культурологічне гасло “Бердичів – місто чотирьох культур”. І це гасло відповідає історичним реаліям. Так, історія цього містечка, розташованого на споконвічно українських землях, знає період приналежності до польської держави з її атрибутами м’якої полонізації, що сформували численну польську громаду. Знає й період становлення, розквіту та подальшого занепаду єврейської громади, чисельність якої в окремі історичні часи значно переважала чисельність корінного населення. А тривале перебування у складі Російської імперії з її цілеспрямованою політикою русифікації, та й фактично такою ж політикою Радянського Союзу (формування так званого “радянського народу”[1]) сформували на цих землях значний російськомовний культурний прошарок.

Кожна вищезазначена нація здійснила свій внесок у культурний, економічний, політичний розвиток міста. І внесок цей не переоцінити, як не переоцінити навіть самий незначний інгредієнт, що входить до складу вишуканої страви, приготовленої майстерним шеф-кухарем.

Проект “Альбом пам’яті”, ініціаторами якого виступили працівники міської Центральної бібліотечної системи, ставить за мету описати саме один із таких інгредієнтів – життя та діяльність єврейської громади Бердичева.

Нині в Бердичеві проживає біля шести сотень осіб, які ототожнюють себе з цією древньою нацією. Але свого часу чисельність їх сягала небачених для тих часів величин – до 80 тисяч із поміж майже стотисячного населення міста. Саме бердичівські євреї на початку XIX століття сформували це місто як важливий промисловий та економічний центр Волині. Неоціненним є їх внесок і в культурне життя як міста, так і краю.

Проект покликаний не лише нагадати сучасникам про внесок бердичівського єврейства в історію міста, але й активізувати діяльність існуючої єврейської громади, долучити її до активної участі в житті міста.

То що ж це за проект – “Альбом пам’яті”? Як вказують організатори, передбачається створення своєрідного фотоальбому, в якому планують розмістити численні фотографії з сімейних архівів, які візуалізують розповідь про бердичівське єврейство від часу його появи на цих землях, соціально-культурний розквіт середини XIX – початку XX століття, поступовий занепад в радянську добу. Також по завершенню реалізації проекту планується його подальше доповнення та використання “Альбому пам’яті” як експонату в краєзнавчому музеї та музеї єврейства міста Бердичева.

Важливе доповнення: проект “Альбом пам’яті” реалізується Бердичівською центральною міською бібліотекою за сприяння ГО “Культурний ді@лог” при фінансовій підтримці програми “Активні громадяни” Британської Ради в Україні.

Одним із перших кроків ініціаторів проекту “Альбом пам’яті” стала зустріч, яка нещодавно відбулась у приміщенні міської бібліотеки. До обговорення завдань та можливих напрямків реалізації проекту запросили місцевих краєзнавців. Їх думки взяли на замітку, а над ідеями, що виникли в процесі спілкування, вже нині працюють виконавці проекту.

Долучитись до реалізації проекту може будь-хто. Що для цього потрібно? Не лише бажання, але й спілкування – з представниками бердичівського єврейства (навіть тими, що давно полишили наше місто), які зберігають не тільки фотографії, але й можуть поділитись цікавими розповідями про себе, долю своїх родин. Організаторам необхідні фотографії єврейських родин Бердичева різних часів та епох (оригінали обіцяють повернути власникам).

Завершити збір фотоматеріалів планується до кінця січня поточного року. Впродовж лютого виготовлятимуть власне сам альбом. Як відбуватиметься весь процес, організатори планують повідомляти як в мережі інтернет, так і в друкованих ЗМІ.

Вас зацікавив цей культурологічний проект? Долучайтесь! Ось контактна інформація про організаторів:

Сафронова Вікторія, менеджер проекту “Альбом пам’яті”:

• контактний телефон: +380982188208,
• адреса електронної пошти: vikusyasaf@gmail.com

Анатолій Горобчук.

[1] По суті, “Радянський народ” — це політична концепція — інтернаціональна єдність робітничого класу, братство українських, киргизських, і решти робітників з населення та народів попередньої Російської імперії чи “Соціалістичної родини народів” за роки соціалістичного будівництва. У цій “соціалістичній родині народів” російський народ став “старшим братом”. Мовою “міжнаціонального спілкування” радянського народу офіційно вважалася російська, тому багато дослідників вважають, що поняття “радянський народ” також сприяло перманентній русифікації.