Айвазов Григорій Калустович (нар. 28 вересня 1904, с. Армавір, Азовсько-Чорноморський край, Російська імперія – пом. 18 березня 1998, Бердичів) – військовослужбовець, учасник Великої Вітчизняної війни, Почесний громадянин міста Бердичева.
Айвазов Григорій Калустович народився 28 вересня 1904 року у селі Армавір Азовсько-Чорноморського краю (нині місто Армавір Краснодарського краю, РФ) у багатодітній вірменській родині, в якій виховувалося п’ятеро дітей.
Григорій Калустович закінчив 2 класи початкової церковно-приходської школи, подальше навчання продовжив з 1917 року. Після навчання працював по найму підручним електромонтером на молотарці, яка належала місцевому священику, згодом візником на власному коні (1920-1921), пакувальником (1922), агентом на Державній тютюновій фабриці в місті Армавір. З 1923 по 1926 рік займався розповсюдженням літератури в інспекції праці видавництва газет “Червона Зірка” та “Комуніст”.
У листопаді 1926 року Григорія Айвазова призвали до лав Червоної Армії. Він зарахований до складу 29-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії ім. Блінова, яка дислокувалась у місті Новочеркаськ. У полковій школі пройшов навчання та отримав звання помічника командира взводу. Проходив службу молодшим командиром, командиром взводу шабельного ескадрону, начальником школи, помічником начальника штабу з розвідки та оперативної роботи, помічником взводу 2-го ескадрону 29-го кавалерійського полку, командиром взводу 4-го ескадрону 29-го Сталінградсько-Камишинського Червонопрапорного кавалерійського полку (1933), начальником зв’язку цього ж полку. У листопаді 1933 року Григорій Айвазов очолив штаб 131-го кавалерійського полку.
У 1937 році наказом НКО Григорій Айвазов призначений на посаду начальника штабу 28-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії, у 1938 році очолив штаб 26-го кавалерійського полку цієї ж дивізії.
У липні 1939 року Григорій Калустович направлений до Монголії, де по квітень 1945 року проходив військову службу інструктором при начальнику штабу кавалерійської дивізії (1939), інструктором при командирі 7-ї кавалерійської дивізії у Монгольській Народній Революційній Армії (1942-1945).
У 1945 році Григорій Айвазов повернувся з Монголії та у серпні направлений на посаду заступника командира 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го кавалерійського корпусу у складі кінно-механізованої групи під командуванням генерала Ісси Плієва. Під час радянсько-японської війни його кінно-механізована група брала участь у Хінгано-Мукденській наступальній операції, громила Квантунську армію.
За участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни Григорій Калустович Айвазов нагороджений орденами “Полярна Зірка Монгольської Народної Республіки” (1941), Червоної Зірки (1944), Червоного Прапора (1946), орденом Леніна (1952); медалями “За перемогу над Німеччиною” (1945), “30 років Радянської Армії і Флоту” (1948) та ін. Вже у мирний час до 40-річчя Перемоги його нагороджено орденом Вітчизняної війни II ст. (1985).
Після війни Григорій Айвазов продовжив військову службу. У 1949-1950 рр. він слухач академічних курсів удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових та механізованих військ ім. Й.І. Сталіна, після яких призначений командиром 40-го гвардійського механізованого полку 11-ї гвардійської механізованої дивізії, яка дислокувалась у Новоград-Волинському на Житомирщині. Тут він проходив службу до 1951 року, з 1947 по 1951 рік обирався депутатом Новоград-Волинської міської ради.
У травні 1951 року Григорій Айвазов переїхав до Бердичева, де був призначений на посаду начальника штабу 32-ї гвардійської механізованої Бердичівської ордена Богдана Хмельницького дивізії (правонаступниці 117-ї гвардійської стрілецької дивізії, яка звільняла Бердичів від загарбників у грудні 1943 – січні 1944 рр.). Також обирався депутатом Бердичівської міської ради (1953). Але військова служба у Бердичеві була не тривалою – у червні 1954 року Григорій Айвазов звільнився з лав Радянської Армії, вийшов на пенсію за віком та залишився проживати у Бердичеві. Тривалий час очолював штаб Цивільної оборони при Бердичівському міськвиконкомі, очолював раду ветеранів партії комуністів (до 1975 року). Перебуваючи на відпочинку, Григорій Калустович активно займався громадськими справами, проводив виховну роботу серед молоді.
Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №532 від 22.09.1994 р. за велику роботу по патріотичному вихованню молоді та соціальному захисту людей похилого віку Айвазову Григорію Калустовичу присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Айвазов Григорій Калустович помер 18 березня 1998 року. Похований у Бердичеві на загальноміському кладовищі у секторі почесних поховань.
Джерела і література:
Матеріали кімнати міської організації ради ветеранів.
Матеріали Музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня дивізії.
Рішення Бердичівського міськвиконкому №532 від 22.09.1994 р.